Сенсацiйний репортаж Лоли Ізабель Абедi Пригоди Лоли #2 Інтерв’ю з феею? Для Лоли немае нiчого неможливого – принаймнi ночами, коли вона перетворюеться на славнозвiсного репортера Ло Фе. Проте iй та ii подрузi Фло виявилося не так просто знайти тему для статтi на першiй шпальтi шкiльноi газети. Виявляеться, у реальному життi сенсацii на дорозi не валяються. А тут ще й пiдопiчнi з першого класу, з якими стiльки клопоту, та тiльки в цьому клопотi немае нiчого сенсацiйного. Взагалi, Лолi страшенно хочеться написати про затримання грабiжника з водяним пiстолетом, який ось уже кiлька тижнiв поспiль тероризуе всеньке мiсто. Але для цього треба спочатку спiймати невловимого злочинця… Ізабель Абедi Сенсацiйний репортаж Лоли Книга 2 Репортерам у пiжамах – Софii, Мамi й Татусевi – та журналiстам – Жозефiнi, Карлоттi й Франциску. Олафу Вiльденхаусу, Берндту Леттневичу й пановi Фрюхтенiхту – за те, що дозволили менi скористатися своiми iменами. Пiтеру Еппiнгу – за цiннi спостереження над козами. 1. Чарiвна слина й мокре лiжко Власне, я хотiла почати з бандита з водяним пiстолетом, але подруга каже, що правильнiше все-таки почати з феi. Отож, починаю з феi. Фея – це мое таемне й сенсацiйне вiдкриття. Сенсацiйнi вiдкриття – моя спецiальнiсть, бо я репортер i пишу для газети. Мiй журналiстський псевдонiм Ло Фе, i я дуже добре вiдома в певних колах, тому що моi репортажi просто шокують. Минулого тижня, наприклад, я писала про грушу, що вмiе говорити, а за тиждень до цього – про людину з двома носами, а ще тижнем ранiше – про лiтаючу вiвцю. Звичайно, я бачила все це на власнi очi, iнакше про це писали б не в газетi, а в книжцi. Адже iсторii в книжках вигаданi, а в газетах – цiлком реальнi. Вигадати iх просто так не можна, iх треба вiдшукати. Тому я весь час у пошуку. Як детектив. Тiльки детектив не записуе i не публiкуе своi iсторii. Принаймнi у газетах. Репортеровi ж доводиться працювати значно бiльше. І тiльки-но вiн надибае щось цiкаве, вiдразу пише про це. Новину друкують у газетi, i про неi дiзнаеться весь свiт. І тодi репортер стае вiдомим. Як-от я. Як репортер я, звичайно ж, пишу про найзлободеннiшi подii чи беру iнтерв’ю у зiрок. Наприклад, у небезпечних грабiжникiв банкiв. Або у славнозвiсних спiвачок. Колись я теж була славнозвiсною спiвачкою, але це зовсiм iнша iсторiя. Історiя, яку я хочу розповiсти вам зараз, почалась одного разу вночi з феi, бо саме тодi я ii i знайшла. Фея була в порожнiй бляшанцi з-пiд коли, яку хлопчисько вiдфутболив у кущi. Я почула ii крик, хоча до хлопця не долинуло анi звуку. Люди не чують фей, це ж ясно як бiлий день. Але моя професiя навчила мене багато чого. Хлопець загилив бляшанку, та залетiла в кущi, а вiн пiшов собi далi, бо нiчого не почув. Крик був дуже тихий. Та коли працюеш репортером, треба завжди дивитися пильнiше й до всього прислухатися. Я пiшла на крик, стала навкарачки й полiзла в кущi. При цьому я до кровi пошкрябала руки, але справжнього репортера нiщо не зупинить. І тут я побачила фею. Вона виповзла з бляшанки, скуйовджена i замурзана, бо телiпалася в бляшанцi туди-сюди. Треба було якось iй допомогти. Правда, у мене iз собою була лише носова хусточка, яку я, на жаль, раз уже використала за призначенням. Але фея все одно була менi вдячна, i коли я поцiкавилася, чи можна взяти у неi iнтерв’ю, вона погодилась. Вона всiлася на моему колiнi, i я дiстала мiкрофон. Я почала ставити iй рiзнi запитання (так завжди роблять пiд час iнтерв’ю), i фея на них вiдповiдала. Вийшло ось таке iнтерв’ю: Інтерв ’ю з феею: Я: Ти найсправжнiсiнька фея? Фея: Так. Я: А е ще феi крiм тебе? Фея: Нi. Я: Ти едина жива фея? Фея: Так. Я: Тобi не здаеться це сумним? Фея: Нi. Я: Бляшанка з-пiд коли – твiй дiм? Фея: Так. Я: Ти давно в нiй живеш? Фея: Ну так! Я переiхала сюди чотири мiсяцi тому. Але тепер менi доведеться знову переiздити, адже мiй дiм зруйновано. Я: А куди ж ти тепер переселишся? Фея: Туди, де не зайнято. Я: А ти правда-правда справжня? Фея: Та-а-ак! Я: І можеш виконувати бажання? Фея: Так. Я: Тобi для цього потрiбна чарiвна паличка? Фея: Нi. Я: Як же ти тодi виконуеш бажання? Фея: Я розтираю мiж пальцями краплинку слини, i коли слина розiтреться, бажання виконаеться. Я: А мое бажання виконаеш? Фея: Так. На цьому мiсцi я вiдклала мiкрофон i заглибилась у роздуми. У мене було ду-у-уже багато бажань, i я нiяк не могла вибрати, яке з них найважливiше. – Я хочу, щоб я вмiла чаклувати, – сказала я. – Тодi я могла б сама виконати всi своi бажання. Фея глибоко вдихнула, сплюнула золотисту краплинку на вказiвний палець i розтерла ii великим пальцем. Вона терла й терла, слини ставало дедалi менше, i мое бажання незабаром здiйснилося б. От здорово! Аж раптом менi стало мокро. Десь пiд лiвою ногою. Дуже-дуже мокро i дуже-дуже тепло. І цiеi митi я повернулася до реальностi. Тобто до моеi дитячоi кiмнати в Гамбурзi. На вулицi Бiсмарка, 44, якщо бути цiлком точною. І стояла нiч. Мабуть, ви вже здогадалися, що репортером я буваю лише вночi. І лише вночi, певна рiч, надибую такi сенсацii, як грушi, що вмiють говорити, i феi в бляшанках iз-пiд коли. Саме у тi хвилини, коли перевертаюся у лiжку й не можу заснути. Зi мною це трапляеться майже щоночi. Оскiльки лежати й не спати в лiжку досить нудно, я починаю вигадувати, ким би я могла стати, якби не була собою. Довгенько ночами я була спiвачкою, i звали мене Джекi Джонс. Це було дуже приемно. Але потiм менi закортiло чогось новенького. Звiдтодi я перетворилася на репортера, i звуть мене Ло Фе. Ло Фе – це скорочення, бо репортери завжди страшенно поспiшають. Їм доводиться багато говорити або писати, тому треба пiдписуватися якомога коротше. Крiм того, Ло Фе звучить дуже ефектно, в усякому разi, менi так здаеться. І саме зараз, коли мое вiдкриття ось-ось стало б справжньою сенсацiею, подруга обмочила мою ногу. І саме це вiдчуття мокрого й теплого повернуло мене до дiйсностi. А втiм, насправдi мене звуть Лола. Лола Фелозо. Мою подругу кличуть Фло Соммер, i вона обмочила мене не навмисно. Це в неi такий мимовiльний рефлекс. Так каже мама, а вона напевно знае, бо працюе медсестрою. Мимовiльний рефлекс – це коли люди, як-от Фло, не помiчають уночi, що вони пiсяють в лiжко. Зазвичай ми прокидаемось, якщо хочемо до вбиральнi, або ж терпимо, поки прокинемось. Але коли Фло спить, усi ii рефлекси теж, мабуть, сплять. У всякому разi, коли Фло захоче вночi до вбиральнi, то попiсяе прямо в лiжко i при цьому навiть не прокинеться. А оскiльки цiеi ночi вона спала в моему лiжку, то попiсяла в мое лiжко. Мокра тепла пляма на моiй нозi швидко холонула, а моя уявна фея зникла. Я зiтхнула й розбудила Фло, а потiм ми розбудили маму, щоб вона дала нам чисту постiльну бiлизну та пiжами. Коли ми знову лягли, я почувалася втомленою, як собака. Але Фло, навпаки, спати зовсiм розхотiлось, а захотiлося iй почути яку-небудь iсторiю, i тодi вона змогла б заснути. Загалом, я розповiла Фло, що вночi буваю репортером Ло Фе i пишу до газети. І що цiеi ночi я надибала едину в свiтi фею. І раптом Фло страшенно розхвилювалась. – Це ж класна iдея, Лоло! – перебила вона мене. – Яка? З феею? – Нi, – нетерпляче пояснила Фло. – З газетою. – Як це? – я сiла в лiжку, а Фло увiмкнула свiтло. – Ми можемо органiзувати щось подiбне до цього, тiльки по-справжньому! – Тобто? – я нiяк не могла збагнути, чого хоче Фло. – Ну, писати статтi. До газети. – Ти з глузду з’iхала? – я покрутила пальцем бiля скронi. – Газети якраз i е по-справжньому, але вони для дорослих. Ти ж не думаеш, що в редакцii почнуть приймати статтi вiд дiтей? – Звичайно, нi, – посмiхнулася Фло. – Але ми можемо робити свою власну газету. Якщо ти Ло Фе, я можу бути Фло Со. А разом ми – команда журналiстiв! У мене аж голова засвербiла. Вона свербить щоразу, як я хвилююсь. Ідея i справдi була добряча. По-перше, тому що у нас попереду ще цiлий тиждень лiтнiх канiкул. Цього року ми нiкуди не iздили вiдпочивати, бо папай тiльки що вiдкрив «Перлину пiвдня», а Пенелопа влаштувалася туди офiцiанткою. «Перлина пiвдня» – це наш ресторан, а папай – це мiй тато. Вiн приiхав iз Бразилii, тому я називаю його папай – це «тато» бразильською. Пенелопа – мама Фло. Удень, коли Фло в школi, вона працюе в «Перлинi пiвдня». Але на канiкулах вона працювала й вечорами. Тому Фло ночувала в мене. Ми з Фло стали найкращими подругами зовсiм недавно i проводили разом кожну вiльну хвилину. Найкращi подруги саме так i поводяться. Ми ходили купатися з тiткою Лiзбет або вiдвiдували бабусю в книжковiй крамницi, або писали чарiвнi слова для колекцii Фло, або навчали ii хом’ячка рiзних фокусiв. Ополуднi ми йшли до «Перлини пiвдня», щоб пообiдати. Але останнiм часом нас геть заiла нудьга. А власна газета, самi розумiете, – найкращий засiб вiд нудьги. Ми з Фло ще довго обговорювали, що мае бути в нашiй газетi i як ми це зробимо. А наступного ранку все й почалося. 2. «Флоло Раг» Назавтра була недiля, а цього дня у нас заведено вiдсиплятися. Та якщо ти хочеш випускати газету, мусиш уставати ранiше, навiть коли недiля, навiть коли канiкули. Тому Фло завела мiй будильник на п’яту годину. Коли вiн задзвенiв, ми вилетiли з лiжка й помчали до вбиральнi. Там завжди лежать газети. Папай iх там читае, i, гадаю, саме тому вiн i просиджуе у вбиральнi стiльки часу. – Треба подивитися, що в них пишуть, – сказала Фло. – Якщо нам трапиться щось гарне, ми це просто вирiжемо i вклеiмо в свою газету. На жаль, гарного в батькових газетах виявилося мало. В основному, все було або нудне, або незрозумiле, а iнодi просто страшне. Я не люблю страшних новин i не хочу, аби вони були в моiй газетi. Але одну гарну статтю ми все-таки знайшли. Правда, вона була спочатку трiшки страшна, але пiд кiнець ставала дедалi веселiшою й цiкавiшою. Заголовок у неi був такий: «Весь Гамбург розшукуе грабiжника з водяним пiстолетом». Я вирiзала замiтку i прочитала Фло те, що було написано пiд заголовком: – «Уже кiлька тижнiв дивний злочинець тероризуе власникiв крамниць у Гамбурзi. У масцi з панчохи бандит проникае до крамниць i загрожуе власникам зброею. Щойно продавцi дiстають iз каси виручку, вiн забирае всi грошi, пiсля чого обстрiлюе людей з водяного пiстолета. Такi нальоти вже були скоенi на крамницю фарфору, цукерню i м’ясну ятку. Не виключено, що пограбування на цьому не припиняться. Зброя бандита з вигляду як справжня, тому будьте вкрай обережнi. У найближчiй полiцейськiй дiльницi вам будуть вдячнi за будь-яку iнформацiю про злочинця». Фло хихикнула: – Бандит iз водяним пiстолетом? Годиться! Поставимо це на найпершiй сторiнцi. Крiм замiтки про бандита з водяним пiстолетом, ми вирiзали ще прогноз погоди й фотографiю слоненяти, що народилося в гамбурзькому зоопарку. Все iнше нам здалося зайвим. Ми наклеiли три вирiзки на аркушi бiлого паперу, збоку зробили в них дiрочки i зв’язали шнурком. – Щось наша газета дуже худа, – зауважила я. Фло кивнула: – Але ж ми тiльки починаемо, – вона скуйовдила свое чорне волосся й виглянула у вiкно. – Треба знайти щось таке, про що можна написати, – пробурмотiла вона. Я подумала про iнтерв’ю, яке брала вночi у феi, i раптом менi сяйнула думка: – Ми могли б надрукувати справжнi iнтерв’ю! Фло аж заскакала вiд захоплення. – Буди батькiв, – заявила вона. – Ми вiзьмемо у них iнтерв’ю прямо на твоiй сценi. З мiкрофоном i таке iнше. Тут треба пояснити, що в мене е власна сцена. Я збудувала ii сама i ще перед лiтнiми канiкулами виступала на нiй як спiвачка. Є в мене й саморобний мiкрофон, але вiн не годиться для iнтерв’ю. А ось маленький касетний диктофон дуже пiдiйде. Якраз те, що потрiбно для нашоi репортерськоi професii! На вiдмiну вiд Фло, батьки не були в захватi, коли я спробувала витягнути iх iз лiжка, щоб узяти iнтерв’ю. – Ти збожеволiла? – обурилася мама, коли я поцiлувала ii в щоку. – Ти знаеш, котра година? Ще б пак! Зараз двадцять хвилин по шостiй, i ми з Фло вже годину як на ногах. – Вiдчепись, Кокадо, – промимрив папай увi снi й повернувся на другий бiк. Кокада – це бразильською «кокосик». Папай мене так називае, бо любить кокоси. Але зараз йому було не до мене, адже вiн пiвночi працював. Нам iз Фло довелося нудьгувати ще аж три години, поки в нашi дверi нарештi постукали. Увiйшов скуйовджений папай у пiжамi. Очi в нього ще заледве розплющувались, а волосся стирчало на всi боки. – У такому виглядi не приходять на iнтерв’ю, – докiрливо зауважила я. – Це пусте, – нетерпляче перебила Фло. – Сiдайте, будь ласка, сюди, – вона махнула рукою на сцену. Зазвичай Фло звертаеться до мого папая на «ти». Але сьогоднi ми були репортерами, а вони геть усiм кажуть «ви». Папай сiв на сцену. Фло натиснула кнопку «Запис» на диктофонi, i я почала ставити запитання. Ось як проходило наше перше справжне iнтерв’ю: Інтерв ’ю з папаем: Я: Як вас звуть? Папай: Фабiо Фелозо. Я: Звiдки ви? Папай: З Бразилii. Я: Скiльки ви там прожили? Папай: Тридцять один рiк. Я: А як давно ви живете в Нiмеччинi? Папай: Тринадцять рокiв. Я: Отже, вам зараз п’ятдесят чотири роки? Папай: Неправильно. Я: Чому? Папай: Ви помилилися в пiдрахунку. Я: Правда? Хвилинку… О, виходить сорок чотири роки! Папай: Правильно! Я: Хто ви за фахом? Папай: Я керую бразильським рестораном. Я: У вас там подають рибу? Папай: Авжеж! Я: А щури е? Папай: Звiсно, немае! Я: У вас е дружина? Папай: Так. Я: Ви кохаете свою дружину? Папай: Ще й як! Я: Чи займаетеся ви зi своею дружиною сексом? Папай: Громадськiсть це не обходить. Я: Ви коли-небудь зустрiчали фею? Папай: Тiльки у книжках iз малюнками. По-справжньому, на жаль, нi. Я: Яке ваше найбiльше бажання? Папай: Зараз – випити фiлiжанку мiцноi кави. Я: Це дуже-дуже-дуже нудне бажання. Тодi все. Бувайте! Фло натиснула кнопку «Стоп», i папай поплентався на кухню, щоб виконати свое бажання. Пiсля снiданку ми хотiли взяти iнтерв’ю у мами, але в неi розболiлася голова через те, що вона не виспалася. По обiдi нам довелося наглядати за тiткою Лiзбет. Звичайно, вона ще дуже маленька для iнтерв’ю. Коли ми пiднiмали ii на сцену, вона так розхвилювалася, що обслинила всю свою футболку. Але все-таки вiдповiла на всi нашi запитання: Інтерв ’ю з тiткою Лiзбет: Я: Як вас звуть? Тiтка Лiзбет: Ібсел! Я: Яка ваша улюблена страва? Тiтка Лiзбет: Околаааата! Я: Що ви думаете про моркву? Тiтка Лiзбет: Беееееее! Я: Що ви думаете про нашу газету? Тiтка Лiзбет: Смiсно! Я: Що ще ви можете сказати? Тiтка Лiзбет: Клуто! Напевно, слiд додати, що моiй тiтцi лише два з половиною роки, тому говорить вона ще не дуже добре. Єдине слово, яке вона вимовляе найчастiше, – «смiшно». На канiкулах ми з Фло намагалися навчити ii говорити «круто», але вона поки не вимовляе лiтеру «р». І все-таки ми з Фло вирiшили взяти у тiтки Лiзбет iнтерв’ю для газети. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=44901703&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.