Мартин Боруля Іван Карпович Карпенко-Карий Iван Карпенко-Карий МАРТИН БОРУЛЯ Комедiя в 5 дiях Дiевi люде Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиншовик. Палажка — його жiнка. Марися — iх дочка. Степан — син iх, канцелярист земського суду. Гервасiй Гуляницький-багатий шляхтич, чиншовик. Микола — його син, парубок. Нацiевський — регiстратор з ратушi. Трандалев — повiрений. Протасiй Пеньонжка, Матвiй Дульський чиншовики. Омелько, Трохим наймити Борулi. Гостi. ДIЯ ПЕРША Кiмната в хатi Мартина Борулi. Дверi прямо i другi з правого боку. Грубка з лежанкою. Дерев'янi стiльцi, канапка i стiл, покритий бiлою скатеркою ЯВА I За столом сидять Трандалев, а з бокових дверей виходить Боруля з бумагою в руках. Боруля. Нате, читайте! (Дае бумагу). Читайте вiдцiля. Трандалев(чита). По выслушании всех вышеизложенных обстоятельств и на основании представленных документов Дворянское депутатское собрание определяет: Мартына, Геннадиева сына, внука Матвея Карлова, правнука Гервасия Протасьева, Борулю з сыном Степаном, согласно 61 статьи IX тома Свода законов о состояниях, издания 1857 года сопричислить к дворянскому его роду, признанно йому в дворянском достоинстве, по определению сего собрания, состоявшемуся 14 декабря 1801 года, со внесением во 2-ю часть дворянской родословной книги и дело сие с копиями, как настоящего определения, так равно и определения от 14-го декабря 1801 года представить на утверждение в Правительствующий Сенат, по Департаменту Герольдии. Мартин. О!.. Виходить, я — не бидло i син мiй — не теля!.. I щоб пiсля цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянськоi родословноi книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обiду? Та скорiще у мене на лисинi виросте таке волосся, як у iжака, нiж я йому подарую. Трандалев. Так, виходить, вiзьмемо на апеляцiю? Мартин(б'е кулаком по столу). На апеляцiю! Безпремiнно на апеляцiю! Що то за суд такий, що признав обiду обоюдною?.. Я вас питаю: яка тут обоюдна обiда? Вiн каже на мене — бидло, а я мовчи? Вiн кричить на сина, на чиновника земського суда — теля, а я мовчи? Мовчи, коли дворянина так лають? То що ж би я був тодi за дворянин? Ну, i я сказав йому: свиня, безштанько, приймак!.. Але яка ж це обоюдна обiда? Трандалев. Стривайте, не гарячiться! Будем апелювать. Мартин. Апелювать! Трандалев. А за вивод подамо встречний iск. Мартин. А коли треба, то й поперечний! Трандалев. Поперечних не полагаеться. Ви заспокойтесь, уголовна палата одмiнить рiшенiе — ми виграемо дiло. Когда я був ще фотографом, то для практики вiв дiло Горбенка з Щербиною, таке саме дiло, як ваше, тiлько там не словесная була мiж ними обiда, а кулачная. Щербина, знаете, схопив Горбенка за чуба i так ним мотнув кругом себе, що i сам не вдержався на ногах — упав! А магiстрат признав, що драка була обоюдна. В рiшенii сказано було: "Хотя Щербина, взяв Горбенка за волоса, обвел его вокруг себя, причем в руках остался значительный пучок волос, имеющийся при деле как вещественное доказательство; но, принимая во внимание, что при этом действии, тяжестью тела Горбенка и сам Щербина был повергнут на землю, то признать обiду обоюдною"!.. Це було перве мое дiло, я апелював, i уголовна палата одмшила… I по вашему дiлу одмiнить — не журiться… I так, виходить, по дiлу об обiдi апеляцiя? Мартин. Апеляцiя! Та таку апеляцiю напишiть, щоб у Красовського у носi закрутило, щоб йому свербiло!.. Я грошей не пожалiю, аби менi Красовського у острог посадить. Трандалев. О, не я буду, — ми йому докажемо! Всi ходи знаю, вже менi прошенiй не вернуть за нехворменное написанiе, нi! Як напишу, то прямо точная копiя з форми — усе по пунктах. Мартин. I скажiть, що буде коштувать? Трандалев. Стрiчний iск… i апеляцiя… (Набiк). Як би не продешевить! (До Мартина). Щоб i для вас не було обiдно… з бумагою… Сто рублiв, а непредвiденние расходи на ваш кошт. Мартин. Дам сто двадцять! Тiлько ж i накрутiть йому; щоб нюхав, чхав, щоб… Усi закони виставте! Входе Омелько. Омелько. Конi iх готовi, фурман послав мене сказать, що той… Мартин. Скажи там, щоб дали на дорогу двi мiрки вiвса, — ну, чого очi вивалив? Омелько(iде). Нiколи вiн тобi не дасть договорить. (Пiшов). Трандалев. Я б вам i не казав… знаю, що вiд вас будлi коли получиш… та… здержався… Мартин. Грошi? За цим дiло не стане — я зараз! (Пiшов у боковi дверi). ЯВА II Трандалев(сам). Добре дiло це повiренничество, ей богу! Другого такого прибильного не знайдеш. А поки-то я на цей шлях вибрався, то чим не був? Був i писарем в пiтейнiй конторi, був обер-об'iждчиком, був прикащиком по економiях, держав биржу в городi, служив у маклера, — скрiзь важко! I роботи до бiса, i користi мало, а тiлько схибив дерощот, i бiгай, шукай мiсця… Зробився я сам хазяiном: купив машину, одкрив фотографiю… Хлiб не важкий, i на первих порах копiйчина гарна стала перепадать; коли ж i тут бiда: усi патрети виходили без очей! Приняв я у компанiю лабаранта Плащинського, i як ми не билися — не виходять очi. Усе як слiд, а очей нема… Плащинський i очi добре од руки навчився робить, а дiло не пiшло. Скасував я свою фотографiю i взявся за повiренничество — пiшло як по маслу. От i тепер: дiло Борулi веду протiй Красовського, а дiло Красовського протiв Борулi. Їздю на своiх конях по просителях, — i коней годують, i мене годують, i фурмана годують, i платять!.. Наберу дiл доволi, приiду в город, пiду до столоначальника, до того-таки самого, що й дiла послi буде рiшать, i вiн менi напише, що треба, а я тiлько пiдпишу, якщо маю довiренность, а нi, то однесу пiдписать просителю. Апеляцiю треба — так саме: той же, що рiшав дiло, i апеляцiю напише, а коли дiло замисловате — вдаришся до секретаря. Мало чим дорожче заплатиш. Нарештi: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи — не тужи! Все одно що лiкар: чи вилiчив, чи залiчив — плати! Входе Мартин. Мартин(дае грошi). Я вже на вас покладаю всi своi надii. Трандалев. Не турбуйтесь — докажемо! Ну, прощайте. Чоломкаються i цiлуються. Якщо буде нове дiло, то дайте звiстку, я приiду; а може, и сам заверну. (Пiшов). ЯВА III Мартин, а потiм Степан. Мартин. Дiловий чоловiк! Нема розумнiшоi служби, як гражданська! Здаеться, якби мене опредiлив був покiйний папiнька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покiйний i не думав про це — все дбав про хазяйство. Пасiка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий свiт настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилiзеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опредiлив у земський суд, та ще мало знае, не натерся, а, бог дасть, натреться, тодi повiреного не треба — самi всi iски поведем! Коли б ще дочку пристроiть за благородного чоловiка. Щось Степан менi казав про одного чиновника… Треба з ним побалакать. Входе Степан. Степан. Я вже зiбрався, папiнька, в дорогу. Мартин. От зараз конi запряжуть, та й з богом! (У дверi). Омелько! Запрягай коней, та натачанку пiдмазать не забудь! Я хотiв з тобою ще побалакать про того… як його? От що був у нас з тобою на масницi… А, дай бог пам'ять… чиновник. На гитарi добре грае. Степан. Нацiевський. Мартин. Еге-ге! Нацiевський! Ти, здаеться, казав, що йому Марися уподобалась? Степан. Вiн питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то, певно, уподобалась. Мартин. А вiн же сам мае який чин чи так ще — канцелярист? Степан. Нi, вiн уже губернський секретар. Мартин. О, чин мае немалий! Степан. Давно веде iсходящу. Мартин. Iсходящу? А що то за штука та iсходяща? Степан. Така книга. Через його руки всi бумаги iсходять: вiн iх i в розноснi записуе i печата пакети. Без нього нi одна бумага не вийде з ратушi. Мартин. Виходить, важна птиця. Степан. Скоро i вступающi йому поручать. Мартин. Вступающi?! Степан. Тодi вже всi бумаги i в ратушу, i з ратушi будуть iти через його руки. Мартин. Яка ж це должность? Степан. Регiстратор. Мартин. Губерський секретар, ще й регiстратор!.. Якраз для нашоi Марисi жених, а за придане нехай не турбуеться. Скажи, щоб приiздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях i приiде, я його i звiдцiля одвезу в город на своiх. Побалакай з ним… так, знаеш, полiтичне, i, коли тепер не приiде, то напиши менi, що скаже. Входе Марися. Марися. Тату, Степане, iдiть: мати кличуть! Мартин. Марисю, скiлько раз я вже тобi приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаеш. Марися. Ну, а як же? Я забуваю. Мартин. Он як Степан каже: папiнька, мамiнька… Степан. Або: папаша, мамаша. Мартин. Чiлi: папаша, мамаша… треба так казать, як дворянськi дiти кажуть. Марися. Я так i не вимовлю. Мартин. Привчайся: ти на такiй линii. (До Степана). Ходiм! (Обнiма його за стан). Канцелярист! Пiшли. ЯВА IV Марися, а потiм Микола. Марися(одна). I що це з батьком сталось, все переначують! Папiнька… Мамiнька… Аж чудно! Папаша… Мамаша… ще чуднiще! Ха-ха-ха! Не можу я так балакать. Входе Микола. А ти чого притисся? Микола. Хiба не можна? Марися. Та нема часу й побалакать з тобою: Степана виряджаемо в город. А я люблю з тобою сидiть i розмовлять так, щоб нам нiхто не заважав i нiхто нас не бачив. Микола. А менi вже обридло ждать i ховаться од людей. Сьогодня скажу своему батьковi, щоб побалакав з твоiм, а пiсля провiд i поженимся. Чи так, Марисю? Марися. Авжеж так, чого ще ждать? Микола. Поклич менi Степана, я хотiв з ним побалакать. Марися. Зараз. Микола. А йому сказать? Марися. З якоi речi? Микола. А щоб на весiлля приiхав. Марися. Поспiемо ще. (Iде). Микола(оглядаеться). Марисю! Марися. Чого? Микола(пiдходе). Не будеш сердиться, я тебе поцiлую? Марися. Ну, мерщiй! Микола цiлуе ii раз, хоче ще, Марися одводить його. Годi! (На вiдходi). А то ти до весiлля нацiлуешся, а послi обридну. (Пiшла). ЯBAV Микола, а потiм Степан. Микола(один). I нiколи бiльше разу не хоче, тiлько оскому наб'е!.. Стривай же, я женюсь. Завтра батько побалакають з дядьком Мартином, а через два тижнi Марися буде моя жiнка! Жiнка моя!.. Тiлько подумать — та й гарно, а як оженюсь? О Мариночко моя кохана, ти, мое сонечко, i свiтиш менi, i грiеш мене. Входе Степан. Здрастуй, Степане! Чоломкаються. Сьогодня вже й iдеш? Ти до нас не зайшов. Може, гордуеш? Степан. Та знаеш, не через те, щоб там що… а вiд того, що… той… якось часу не було — короткий отпуск. Непремений засiдатель одпустив мене на малий срок з родителями повидаться… А тут бумаги про дворянство… то все з папiнькою читали… А ти ж як поживаеш? Микола. Нам що? Вдень наробишся, а ввечерi, разом з соловейком, щебечемо по садках!.. От у вас, мабуть, скучно там у городi? Степан. Чого нам скучать? У нас е бiлiярд, бульвар чудесний, панночок скiлько хочеш: у недiлю бульвар ними цвiте, мов маком всiяний… А то збереться компанiя, та поiдемо на Сугаклей, варимо кашу, ловимо рибу, печеруемо раки iлi запиваемо трехпробною i спiваемо крамбамбулi! Микола. Що ж то: трехпробная i крамбамбулi? Степан. Ха-ха-ха! Трехпробная водка, а крамбамбулi — романс! I скучать немае часу: у нас щодня бумаг приносять з пошти по мiшку… Микола. Що ж ви з ними робите? Степан. Записуемо у дiжурну, а потiм у вступающу, списуемо копii. Микола. Навiщо ж то? Степан. А якi е бумаги? Ай-ай-ай! Особливо як заведеться пререканiе: кому дiло треба зробить. Тут один другого брие так… що аж пальцi знать!.. Наш секретар пише: "Прошу не вдаваться в излишнюю, обременительную, безпо-лезную и для времени разорительную переписку, ибо 215, 216 и 217 статьи XV тома II части издания 1857 года поучают, как следует сие дело направить…" А нам знову отвичають: "Если категорически вныкнуть в указанные статьи, то оные к делу не относятся, ибо…" Чудесно! Микола. Ти iх, як молитви, знаеш… Степан. Напам'ять заучую. Менi Антон Спиридоновнч совiтують виучувать бумаги напам'ять. Вiн тоже виучував, а тепер столоначальником по уголовнiй частi. Микола. Ну, як собi хочеш, а я б скорiй рови копав, нiж таку роботу робить. Степан. Да, ето правда важко… Умственная робота — висшого порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як определили мене в казначейство. Дали менi, знаеш, якусь вiдомость: однi графки та цифри. Очi розбiглися — не знаю, котру поставив, котру ставить: проминув одну графiку, всунув цифру — не туди, нагородив харкiв-макогоникiв i заморочився так, що замiсть пiсошницi взяв чорнильницю i покропив вiдомость. Злякався, щоб не прив'язали до столу, та й утiк… А потiм определили мене у земський суд. Тут зовсiм другi дiла… Два годи писав присяжнi листи та всякi копii, а тепер i сочиняемо… Микола. До чого ж ти там дослужишся? Степан. Столоначальником буду, а потiм, може, й секретарем, чин дадуть, женюся на багатiй… Микола. Так. А менi скучно за тобою: умiстi вчились у отця Ксенофонта, умiстi й науку скiнчили, та й розiйшлися! Пам'ятаеш, як на гречку отець Ксенофонт нас становив за те, що не вивчили дев'ятого псалма? А ми повтiкали додому й поховалися у бур'янах, а Марися нам iсти носила… Смiха! ЯВА VI Тi ж i Мартин. Мартин. Ну, сину, поснiдаеш, та й з богом в путь! Уже конi готовi, щоб сьогодня за сонця в город поспiв, бо завтра i на службу треба, — це не то, що воза пiдмазувать або воли на пашу гнать, там дiла поважнiй. (До Миколи). А ти, хлопче, все батьковi воли пасеш? Микола. Пасу. Не всiм же, дядюшка Мартин, i в чиновники йти… Мартин. Правда, правда! Не всякий може дiло розумiть… Кому до волiв, кому до бумаг — така жеч… Микола(подае Степановi руку). Ну, прощай, брат, благополучноi тобi дороги. Степан. Спасибi. Микола. Прощайте, дядюшка Мартин. Мартин. Iди здоров! Микола пiшов. Чого вiн до тебе в'язне, якi ви товаришi? Мало чого, що з одного села, що однолiтки, та у кожного з вас iнша дорога! Ти, сину, не дружи з нерiвнею, краще з вищими, нiж з нижчими. Яка тобi компанiя Микола? Мужик — одно слово, а ти на такiй линii, трешся мiж людьми iнчого колiна… Може, бог дасть, i столоначальником будеш або й письмоводителем у станового — це не то, що "цоб, половий!..", "цабе, перiстий!", а пiт йому лле, а пил принада на лице, i смуги по всiй тварi, та дьогтьом смердить вiд нього, як вiд мазницi, а у тебе друга линiя! Одно те, що не сьогоднi завтра утвердять в дворянствi, та от тобi й чин на той рiк дадуть; атестат з уездного училища нужен, казав менi секретар, то ми достанемо; а друге, хоч би й зараз: глянь на себе i глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!.. Так-то!.. Ну, а як будеш колежеський регiстратор, то тобi й мундир який полагаеться, i кокарда? Степан. Аякже. Воротник, вишитий по чорному бархату золотом, застiбаеться в один борт на дев'ять пугвиць! Мартин. От бач! Де ж йому рiвняться? Коли б, господи, тiлько утвердили у дворянствi мерщiй. Ти кажеш, що Каетан Iванович завiря, що коли вже депутатське собранiе признало, то й сенат признае. Степан. Каетан Iванович казав менi: поклонись батьковi i скажи, що от-от буде не доказующий, а настоящий дворянин, тепер безпремiнно утвердять, бо дiло в сенатi вже шостий мiсяць!.. Мартин. Треба йому четвертей п'ять вiвса послать. Там як побачиш Каетана Iвановича, нагадай йому про мендаль, вiн вже знае. Скажи: папiнька просили за мендаль. Не забудь. Степан. Добре, не забуду. Мартин. Iди ж снiдай, а я дещо звелю Омельковi. Степан пiшов. ЯВА VII Мартин, а потiм Омелько. Мартин(один). Ну, тепер вже все одно що й дворянин! Треба тiлько дворянськi порядки позаводить… Вирядю Степана i приймусь за дворянськi порядки. (У дверi). Омелько, Омелько!.. (До себе). Хоч i коштуе багато, та зате ж порiвняюся з Красовським. Входе Омелько. Ти б надiв чоботи. Омелько. На бiса я iх буду таскать у дорогу та ще й у будень, добре i в постолах. Мартин. Що ти тямиш, гаво! Повезеш у город канцелярського — i в постолах! Омелько. Хiба я його буду везти? Конi повезуть. А я сяду на повозку, ноги в сiно засуну, те менi й байдуже. Мартин. Не базiкай! Надiнь, кажу тобi, чоботи! Омелько. Та що ж мене там танцювать заставлятимуть, чи що? Мартин. Роби, що велять! Вiзьми рядно велике квiтчасте та гарненько закрий сiно, щоб панич у реп'яхи не вбрався. Омелько. Який панич?.. Хiба Красовського панич поiде з нами? Мартин. Сто чортiв тобi в потилицю! Наш панич, Степан Мартинович! Подавись ти своiм Красовським… Степан Мартинович — такий самий панич! Омелько. Степан?! Давно ж його призвели, хазяiн? Мартин. От я як трiсну тебе в пику твою репану, то ти не тiлько Степана Мартиновича будеш паничем величать, та й мене не хазяiном, а паном зватимеш. Омелько. Та за що ж биться? Панич-то и панич, пан — то й пан! Хiба менi язик одпаде, коли я вас буду паном величать? Про мене, менi однаково. Звелите, то й юнкером вас зватиму. Мартин. Та одшукай ще, там, у коморi, був вандальський дзвiнок, i причепи пiд дугу. Омелько. Добре, пане. Мартин. Ти яких коней запрiг? Омелько. Лиску, Красавку i Блоху. Мартин. Ну й не iрод ти? Всi три з лошатами, а у Блохи аж двое… Панича везе в город тройкою з дзвiнком, i ззаду табун лошат буде бiгти? Зараз менi перепряжи! Омелько. Та хiба я знав, що його призвели! Яких же запрягти, бо знову не вгодю, то до вечера буду запрягать та випрягать… Мартин. Кулката в корiнь. Зозулю i Карякошку на пристяжку. Iди мерщiй! Омелько(про себе). Поки був чоловiком — i не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе. (Пiшов). ЯВА VIII Мартин, а потiм Степан i Палажка. Мартин(один). Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було "Мартин, дядьку Мартине", а тепер — пан!.. Нiчого, призвичаяться! Входять Степан i Палажка. Палажка. Гляди ж менi сорочок, платкiв, щоб не порозкрадали. Там я тобi вирiзала три пари нових онучок i все поскладала як слiд. Мартин. Яка це в тебе шинеля? Я ж тобi казав: зроби таку, як у столоначальника. Степан. Сукна не стало на дармовiса. Мартин. На ж тобi грошей i безпремiнно зроби дармовiса (дае), та купи самуваря, чаю, сахарю i… кофiю i пришлеш з Омельком. А там, що останеться, вiзьмеш собi: може, рукавички купиш… Дивись, як люде, так i ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засiдателя; одежа — перве дiло. Та ще не забудь про те, що я тобi казав: нехай приiздить хоч i на наших конях — я його i назад одiшлю. Палажка. Хто? Мартин. А, послi! Як приiде, тодi побачиш. Присядьмо ж на дорогу, так годиться. Я на недiлю пришлю Каетану Iвановичу вiвса i сiна, а ти, Стьопа, нагадай йому про мендаль… Входе Омелько, в чоботях i в дранiм кобеняку. Омелько. Та йдiть, бо Кулкат не стоiть, аж ляга. Мартин. Ти б ще мiшок драний надiв на голову. Вiн там осоромить панича! Надiнь менi добрий кобеняк! Омелько. Та ви ж за кобеняк нiчого не казали, а тiлько за чоботи! (Набiк). От наказанiе господне з таким паном: звелiв надiть чоботи, а чiпляеться за кобеняка. (Пiшов). Мартин. Ну, тепер з богом! (Встае). Прощай. (Цiлуе Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам'ять… трись, трись меж людьми — i з тебе будуть люде! Палажка. Здоров'я бережи, шануйся, сину. (Цiлуе його). Молися богу по книжцi. Степан. Прощайте, папiнька! Прощайте, мамiнька!! Мартин. Кланяйся ж там Каетану Iвановичу, Свириду Петровичу… Виходять. Завiса. ДIЯ ДРУГА Кiмната у Борулi. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=21114046&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.